Сто тисяч



Категории Карпенко-Карий Iван ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Дiя I Невiдомий приïжджає до Герасима Никодимовича Калитки, багатого селянина, й намагається улаштувати одну вигiдну для себе справу, яку придумав сам. Син Калитки Роман розмовляє з наймичкою Мотрею про ïхнє одруження восени, на яке дав згоду батько. Герасим радiє, що вдало купив землю: Ох, земелько, свята земелько, Божа ти дочечко! Як радiсно тебе загрiбати докупи, в однi руки... Приобрiтав би тебе без лiку. ...Глянеш оком навколо — усе твоє: там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленiла вже пшениця i колосується жито: i все то грошi, грошi, грошi... Жалкує, що не вистачає коштiв купити шматок доброï землi по сусiдству, заздрить Жолудю, думаючи, що той розбагатiв не iнакше як нечесним шляхом, i вирiшує пристати на пропозицiю Невiдомого — купити за п'ять тисяч сто тисяч фальшивих карбованцiв. До Герасима приходить кум Савка позичити грошей. Той погоджується лише за умови, що Савка дасть йому запродажню на воли, якi коштують набагато дорожче. Приходить Невiдомий i показує Калитцi нiбито фальшивi грошi. Говорить, що ïхня фiрма багато вже ïх випустила, вони є, мабуть, i в кишенi у господаря. Герасим показує своï грошi, Невiдомий вiдбирає кiлька купюр i каже, що вони теж фальшивi. Тепер Калитчинi пiдозри щодо того, яким шляхом люди багатiють, пiдтверджуються. Герасим хоче послати сина Романа до багатiя Пузиря, щоб хлопець нагледiв серед його дочок собi наречену. Роман нагадує батьковi про обiцянку одружити його з Мотрею. Батько вiдповiдає, що хазяйський син має женитися на хазяйськiй дочцi, а про наймичку сказав вiн для того, щоб та краще працювала. Дiя II Герасим встає рано й пiднiмає робiтникiв. Його дратує, що наймити довго вмиваються, вдягаються, навiть моляться. Вiн гукає на жiнку, щоб швидше йшла до корiв. Помiчає, що робiтник Клим узяв окраєць хлiба, i лає того — грiх, мовляв, у недiлю снiдати. Робiтник вiдповiдає, що коли б вiн спав до обiду в недiлю, то й не снiдав би. Герасим жалiється копачевi Бонавентурi, що робiтники з'ïдають багато, як та сарана, та ще й жують довго, тягнуть час, а потiм сплять, як убитi. Копач зiтхає й говорить, що вони — щасливi люди, а от вiн од думок, як знайти й викопати скарб, не спить. Приходить Савка, бачить, як Герасим люб'язно розмовляє зi своєю дружиною (а перед цим тiльки-но вони сварилися, ледь не по бiйки дiйшло!), й заздро говорить, що вони зi своєю старою кiльки сваряться через грошi, постiйнi нестатки. Кум розмiрковує, що люди, мабуть, грошi вiд нечистого дiстають, не iнакше. Калитка йому говорить, що зараз дехто таке робить, що його й сам чорт боïться, наприклад, фальшивi грошi. I пропонує йому поïхати казначейство спробувати розмiняти купюри, що дав йому Невiдмий. Савка зiзнається, що ходив на болото просити у безп'ятого грошi за душу, але тiльки налякався, та й усе. Погоджується взяти участь у цiй справi лише за сто карбованцiв вiд кожноï тисячi, що купить Герасим. Калитка неохоче погоджується i мрiє про те, як вони розбагатiють. Параска, дружина Герасима, просить звелiти, щоб ïм запрягли коней — вони з Мотрею поïдуть до церкви. Калитка обурюється, говорить, що коням треба вiдпочити, а вони i пiшки дiйдуть — для Божого дому можуть i потрудитися. Жiнка ображається, говорить, що конi йому дорожчi за неï. Дiя III Другого дня Герасим заспав, аж син здивувався. Калитка розпитує Романа, як ïх iз копачем приймав Пузир. Син говорить, що його навiть у хату не покликали, тiльки Бонавентуру, бо той почавк омедiю перед панами ламати. Тодi Герасим розсердився на Пузиря, сказав, що ïм не потрiбнi такi невiстки, як отi панночки-бiлоручки. Калитка хвилюється, що довго не повертається iз мiста кум. Нарештi приходить Савка, розповiдає, як мiняв грошi в казначействi, як трусився. Банкноти прийняли, як справжнi. На радощах вони випивають, а щоб замаскувати причину гульнi, Герасим влаштовує заручини Романа iз Мотрею. Дiя IV Фактор (посередник) Гершко переказує Романом Калитцi, щоб той завтра був у Смоквинова, бо хтось iнший може перекупити його землю. Бонавентура пропонує Романовi йти з ним копати скарб у на мiченому мiсцi. Параска тривожиться за Герасима: вiн i коней ïй дав до церкви, i сам стояв молився, i Романовi з Мотрею дозволив одру житися; нiколи не гуляв, а це випив добре iз кумом. Герасим i Савка вносять мiшок iз грiшми. Бояться, що хтось когось обдурить. Калитка розповiдає, як вiн на вокзалi навмисне тягнув час до вiдходу поïзда i дав євреєвi не п'ять тисяч, як обiцяв, а лише три. Параска хоче дiзнатися, що то вони привезли в мiшку, Герасим iз люттю ïï проганяє. Калитка радить Савцi не одразу забирати своï грошi, бо попадеться, але той не погоджується i погрожує ножем — Герасим показує свiй нiж. Вiдкривши мiшок, вони бачать, що там не грошi, а папiр. Герасим у вiдчаï бiжить iз хати. Раптом чуються крики Боиавентури про допомогу. Копач вносить Калитку на плечах i розповiдає, що лiг у клунi спати, а його щось по носi чиркнуло. Як глянув — а то Никодимович на перекладинi висить. Хутко вiдрiзав вiрьовку, кинувся до нього, а той ще дише. Калитка поволi приходить до тями й жалкує, що його витягли з петлi, адже вiн втратив i грошi, i землю Смоквинова. Краще смерть, нiж така потеря! — ридає вiн. Коментар У комедiï I. Карпенка-Карого висмiюється скупiсть заможного селянина Герасима Калитки, для якого грошi дорожчi за здоров'я дружини, за щастя сина, за поряднiсть у ставленнi до наймитiв, навiть за власне життя. Жадоба наживи змусила Калитку пiти на шахрайство — купити фальшивi грошi. Але знайшовся iнший спритник, який хитро обдурив Герасима й отримав його справжнi грошi за мiшок паперу. Ситуацiï, змальованi автором, i смiшнi i трагiчнi, адже господар ласий до грошей, скнара i водночас брутальний, жорстокий.

Метки Сто тисяч, КАРПЕНКО-КАРИЙ IВАН, НАЦIОНАЛЬНА ДРАМА, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Сто тисяч