<< Главная страница

СТО ТИСЯЧ



Категории Iван Карпенко-Карий ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал До хати Герасима Никодимовича Калитки, сiльського багатiя, завiтав єврей Невiдомий iз комерцiйною справою. Його зустрiчає Роман, син хазяïна, та повiдомляє, що батька немає вдома. Сюди ж приходить копач Бонавентура, нiкчемна людина, пустобрех, що вдає з себе вченого та освiченого. Наче розумний, а дурний. Тридцять лiт шукає кладiв i голий став, як бубон, — характеризує копача Роман. I єврей, i Бонавентура, не заставши вдома хазяïна, вирiшили навiдатись наступного разу. Герасим саме тодi знаходився в мiстi. Вiн оформляв документи на куплену ним землю. Згодом Калитка був уже вдома. Роман сповiстив батьковi, що його шукали жид i копач. Герасим залишається сам iз собою та розмiрковує: Ох, земелько, свята земелько — Божа ти дочечка! Як радiсно тебе загрiбати докупи, в однi руки... Прiобрiтав би тебе без лiку... Глянеш оком навколо — усе твоє... i все то грошi, грошi, грошi... Калитка заздрить найбагатшiй людинi на селi Жолудю, хоч i вважає, що той наживається нечесними шляхами. До Герасима заходить кум Савка iз проханням позичити грошей. Калитка спочатку вагався, але вирiшив, що можна i тут в чомусь виграти. Вiн запропонував Савцi принести запродажню запись на воли. Селянин не мiг зрозумiти намiру Калитки. Вiн нiби i не збирався нiчого продавати. На це Герасим вiдповiв: Вийде так, нiби продали... Нiби! Розумiєте? А я тi самi воли вiддам вам, до Семена [свято], а на Семена ви вiддаєте менi сто карбованцiв, i запродажню я розiрву, а як не вiддасте, то я вiзьму воли... Так коротча справа. На запропонування Савки залишити письмове зобов'язання Калитка згоди не дав. Згадуючи єврея, який бере великi проценти, вiн промовив: Хто ж тепер, куме, не лупить? Лупи та дай. Через деякий час з'являється жид Невiдомий. Вiн пропонує Калитцi купити фальшивих грошей, показуючи зразки новеньких купюр. Та ти давай менi таких грошей хоч лантух — прийму, — дивується Герасим, не Вiдрiзняючи фальшивих од справжнiх. Вiн погоджується за п'ять тисяч Карбованцiв купити сто тисяч фальшивих. Розпалилась до них моя душа... Сто тисяч вiзьму! — промовляє Калитчина жадiбнiсть. Отже, Герасим уклав з Невiдомим шахрайську угоду й домовився про зустрiч на вокзалi, щоб викупити цi бажанi сто тисяч. А зразки фальшивих карбованцiв Герасим забирає, щоб розмiняти ïх у казначействi. Сам вiн iти до казначейства боïться, тому хоче довiрити цю справу Савцi. До хати заходить копач Бонавентура. У розмовi з Герасимом Никодимовичем виникла думка одружити Романа з багатою дiвчиною. Калитка вiдправляє сина з Бонавентурою на оглядини в двiр Пузиря. Роман намагається противитись батьковi, бо любить красиву й трудолюбиву наймичку Мотрю, яка працювала в ïхнiй сiм'ï. Герасим же марить приданим, яке може дати багатiй за своєю донькою. Парубок нагадує батьковi, яке вiн, старий, дав придане за сестрою, одуривши сватiв (пообiцяв п'ять тисяч, а дав двi пари волiв, десяток овець, пару коней, фургона i двi корови). Обiцянка — цяцянка, адурневi радiсть, — казав Калитка зятевi. Роман розповiв копачевi, як iз сватами билися пiвдня за придане. Дiя друга Калитка залишає в себе ледаря Бонавентуру на нiч. Вранцi хазяïн свариться з робiтником Климом за те, що наймит багато хлiба з'ïдає. Скаржиться Герасим на ненажерливих наймитiв, а копач просить грошей на розкопки вiрного кладу пiд скалою Боковенькою. Роман i Бонавентура збираються в дорогу, а хазяïн залишається чекати на кума. Параска, Герасимова дружина, намагається вмовити старого, щоб дав дозвiл на одруження Романа з Мотрею. Але вiн нiчого не хоче чути, бо вже примножує Пузиреве придане в своïй головi. Вiн навiть намагається пiдняти руку на жiнку, щоб не втручалася не в своï справи. Прийшов кум Калитка, подiлився з ним своïм задумом про закупку фальшивих грошей. Савка погодився допомогти, вимагаючи з кожноï фальшивоï тисячi сто карбованцiв у свою кишеню, прагнучи легкого збагачення. Вiн забирає в Герасима тi грошi, якi дав на пробу Невiдомий i ïде мiняти ïх до казначейства. Герасим виряджає Романа й копача, радiє, що нарештi залишили його наодинцi. Зайшла Параска. Жiнка просить чоловiка дати коней, щоб поïхати до церкви. Калитка не дає, бо скотина грошей коштує, вона цiлий тиждень робить на нас. Дружини йому не жаль, вiн намовляє ïï пiшки йти до храму шiсть верстов. Ця суперечка переходить у сварку й ледве не закiнчується бiйкою мiж старими. Дiя третя Роман розбудив сплячого батька, розказав, як приймали його багатiï. Обiдав хлопець на кухнi, з челяддю, бо в домi гостювали пани i офiцери. Калитка розлютився, мрiючи невдовзi помститися Пузиревi. Вiн задумує переплюнути всiх своïм багатством, скупивши якнайбiльше землi: ïдеш день — чия земля? Калитчина. ïдеш два — чия земля? Калитчина... Отодi i я скажу про Пузиря: голяк мастi, чирва свiтить! До Герасима приïхав фактор Гершко, який радить Калитцi позичити помiщиковi Смоквинову п'ять тисяч карбованцiв. Цей помiщик повернути грошей не зможе, i земля з рибним ставком, про яку давно мрiє Герасим Никодимович, одiйде до нього. За владнання цiєï справи Iершко вимагає сто карбованцiв. Калитка дає тiльки двадцять завдатку i вмовляє фактора, щоб вiн нiчого не говорив Жолудю, який може випередити. Веселий i радiсний приïжджає Савка з пляшкою. Вiн розповiдає про те, як купував за фальшивi грошi гербову марку, та розмiнював ïх у казначействi. На радощах вони випили. Герасим навiть порвав запродажню на воли. А щоб замаскувати дiйсну причину гуляння, Калитка влаштовує заручини Романа з Мотрею. Дiя четверта До Калитчиноï хати приходить Гершко Маюфес. Не заставши хазяïна вдома, єврей попросив Романа переказати батьковi, щоб той обов'язково був завтра у Смоквинова, бо жолудь може перекупити землю. Завiтав до хати Бонавентура. Вiн переконує Романа дiстати п'ятдесят карбованцiв, щоб зробити компаньйоном у пошуках кладiв. Хлопець погоджується на цю аферу. Стара Параска не може зрозумiти, чого б це Герасим посватав Мотрю за Романа, влаштував гульню, поïхав до церкви й вiдстояв обiдню навколiшках, хоч перед цим i коней, щоб до церкви поïхати, не давав. Дивувалася жiнка, що наказав приготувати вечерю, позакривати вiкна, а сам кудись поïхав. Повернулись Герасим iз Савкою, притягли шкiряний мiшок. Параска розповiла чоловiковi, що був жид Гершко, просив його завтра прибути до Смоквинова, iнакше Жолудь перекупить землю. Калитка виганяє Параску й починає дiлити купленi сто тисяч iз Савкою. Герасимiв кум помiчає, що в мiшку не грошi, а чистiсiнька бумага. Тiльки на трьох пачках були накле-янi грошi спереду i ззаду. Калитка хватає пояс i бiжить вiшатись. Зчинився Ґвалт. Копач, який спав у клунi, врятував Герасима. А старий Калитка навiть при смертi думає про землю й про грошi. Пропала земля Смоквинова! Нащо ви мене зняли з вiрьовки? Краще смерть, нiж така потеря, — промовляє вiн, прийшовши до тями.

Метки СТО ТИСЯЧ, IВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ЛIТЕРАТУРА XIX СТОЛIТТЯ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
СТО ТИСЯЧ


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация